Сучасні керівництва вказують, що хворі з диспепсією повинні бути спрямовані на ендоскопічне обстеження, якщо вони мають похилий вік і такі підозрілі ознаки, звані також «тривожними» симптомами або знаками небезпеки, як хронічне шлунково-кишкова кровотеча, прогресуюча невмотивована втрата ваги, прогресуюче утруднення ковтання , персистуюча блювота, залізодефіцитна анемія і ущільнення в епігастрії при пальпації. Прийнято вважати, що ці симптоми і ознаки пов’язані з високою ймовірністю злоякісних пухлин шлунка і стравоходу.

Вчені з США (Університети Вісконсіна, Орегона і Клініка Мейо) і Канади (Університет Мак Майстра) провели мета-аналіз досліджень, опублікованих на англійській мові, з метою визначити діагностичну точність «тривожних» симптомів (втрата ваги, дисфагія і анемія) в передбаченні злоякісних новоутворень верхнього відділу шлунково-кишкового тракту (ШКТ).

Методи і хід дослідження.
В результаті пошуку в MEDLINE, EMBASE, CINAHL і Кокранівського регістрі контрольованих випробувань виявлено 15 досліджень, які відповідають таким критеріям відбору: проспективний збір даних; включення не менше 100 пацієнтів старше 16 років; відсутність спеціального відбору учасників; наявність даних про диспепсії і «тривожних» симптомах, ендоскопії та їх зіставленні один з одним; виявлення більше 1 випадку раку.
Для кожного дослідження при зіставленні «тривожних» симптомом з результатами ендоскопічного діагнозу були розраховані чутливість, специфічність, прогностична цінність позитивного результату (ПЦПР), прогностична цінність негативного результату (ПЦОР), коефіцієнти позитивної та негативної ймовірності. Результати були узагальнені.

Результати.
З 57 363 пацієнтів з диспепсією у 458 (0,8%) виявлено рак. При аналізі 7 досліджень n = 46 161; 0,3% з раком), безпосередньо оцінюють наявність або відсутність «тривожних» симптомів, їх чутливість варіювала від 0% до 83% (загальна чутливість – 67%), специфічність – від 40% до 98% (загальна специфічність – 66%) . При цьому відзначено статистично значуща гетерогенність даних між дослідженнями.
При оцінці клінічного діагнозу, заснованого на думці лікаря (3 дослідження; n = 3159; 2,4% з раком), чутливість клінічного рішення коливалася між 11% і 53% (загальна чутливість – 29%) при дуже високій специфічності від 97% до 98% (загальна специфічність 97%).
У 5 роботах (n = 8043; 2,9% з раком) проведена оцінка комп’ютерної моделі, заснованої на проспективних анкетах пацієнтів. Чутливість даного підходу варіювала від 75% до 100% (загальна чутливість – 96% без значущої гетерогенності між дослідженнями). Однак специфічність була низькою: від 21% до 49% (загальна специфічність 34% з наявністю гетерогенності між дослідженнями).
Аналіз окремих «тривожних» симптомів в прогнозі раку показав наступні результати. Для втрати ваги (8 досліджень, n = 48 499; 0,7% з раком) чутливість склала від 13% до 78% (загальна – 49% з гетерогенністю між дослідженнями), специфічність – 70-99% (загальна – 84% також з гетерогенністю між дослідженнями). Для дисфагії (5 досліджень; n = 9646; 2,0% з раком) чутливість коливалася від 4% до 62% (загальна – 39% зі значною гетерогенністю), специфічність – від 67% до 99% (загальна – 85% також зі статистичної гетерогенність між дослідженнями). Дещо кращі результати дисфагія показала для передбачення раку стравоходу (2 дослідження; n = 5492; 1,7% з раком): загальні чутливість і специфічність склали 59% і 97% відповідно. Симптом анемії (4 дослідження; n = 42 327; 0,4% з раком) продемонстрував чутливість від 0% до 13,5% (загальна чутливість – 13% без гетерогенності між дослідженнями) і специфічність від 90% до 97% (загальна специфічність – 95% зі значною гетерогенністю між дослідженнями).

Висновки.
Результати мета-аналізу показали, що «тривожні» симптоми, клінічний діагноз і комп’ютерне моделювання є відносно неточними інструментами в діагностиці раку верхнього відділу шлунково-кишкового тракту. Зокрема, при наявності «тривожних» симптомів зафіксовано низьку ППЦР. Хоча ПЦОР виявилася високою для всіх окремих симптомів та загальної клінічної оцінки, це пов’язано, перш за все, з низькою поширеністю раку при диспепсії (всього 0,8%).

Автори роблять висновок, що у хворих з диспепсією необхідні подальші дослідження значення «тривожних» симптомів і фізикальних ознак в діагностиці раку, зокрема, з використанням більш чіткого їх визначення і кількісної характеристики, а також їх комбінації.

Джерело.
Vakil N., Moayyedi P., Fennerty M.B., Talley N.J. Limited Value of Alarm Features in the Diagnosis of Upper Gastrointestinal Malignancy: Systematic Review and Meta-analysis. Gastroenterology. August 2006; 131: 390-401